Ходорів вперше згадується у 1394 році під назвою Ходорів-став, Ходоростав. Як і більшість старовинних поселень, Ходорів розташувався в місці, пристосованому до оборони: в межиріччі Дністра Та його притоки Лугу. Як підказує стара назва Ходорова, поблизу міста й справді розташовані кілька великих ставків, зокрема, Ходорівський та Отиневицький стави.
У XV столітті тоді ще село Ходорів належало родині Ходоровських гербу Корчак. У 1436 році король Владислав Ягелло надав поселенню Магдебурзьке право.
Після смерті останнього представника роду Ходоровських місто почергово переходило у власність Цетнерів, Жевуських, Лянцкоронських, Любомирських.
Ходорів відіграв істотну роль під час українсько-польської війни у 1918-1919 роках, колив в місті розташовувався штаб військ Української Народної республіки.
Римсько-католицьку парафію у Ходорові заснували в 1460 році завдяки Юрію Ходоровському. Первісний дерев’яний костел був знищений під час турецько-татарських нападів у 1620-1621 роках, а наступний – військами Московії та Швеції у 1655 році. Відбудували храм на початку XVIII століття на кошти Ходоровських, а потім і Цетнерів.
Візитації у 60-х та 70-х роках XVII століття зафіксували поганий технічний стан дерев’яного костелу і тому у 1777-1779 роках з фундації Францішки Ревуцької, очевидно, за проектом надвірного архітектора Ревуцьких Флоріана Ріхтера був зведений дотепер існуючий мурований храм. Будову здійснила таж будівельна бригада, що перед тим побудувала костел у Берездівцях. Однак, і цей храм, що мав три вівтарі, через поганий стан фундаменту та інші руйнування у 1825 році став непридатним для богослужінь, які перенесли до греко-католицької церкви. Реставрація костелу була проведена у 1830 році.
Стараннями о. Антонія Джевіцького у 1882 році закуплено новий орган, у 1892 р. – збудовано нову плебанію, у 1896-1897 рр. – до костелу з півночі добудовано каплицю та проведено ремонт храму: дах покрито черепицею, встановлені бокові вівтарі, а за кошти Ельжб’єти Любомирської в Інсбруку закуплені вітражі. У 1901 році в новозбудованій каплиці Фердинант Маєвський виготовив вівтар. 10 квітня 1903 року львівський єпископ-помічник Йосип Вебер освятив відновлений костел під титулом Всіх Святих. У 1911 році храм перекрили бляхою та отинькували, а також відновили дзвіницю. Вже у 1926 році храм побілили та відремонтували сигнатурку.
Після того, як у 1934-1935 роках за кошти Григорія Волінського добудували ще одну, південну каплицю, за проектом архітектора Лаврентія Дайчака костел був перебудований, внаслідок чого дах над навою став вищим, верхи збагатилися необароковими формами, а нава – східним фронтоном. В 1939 році костел був наново покритий бляхою, а сигнатурка отримала нове завершення.
У 1940 році радянська влада конфіскувала метрикальні книги, а у 1942 році німці конфіскували дзвони. Після II Світової війни парафіяни покинули Ходорів, виїхали до Польщі в Богушиці, що поблизу Ополя, і забрали з собою деякі елементи костельного опорядження. Біля 1947 року костел закрили. Спочатку тут була продуктова крамниця, а в першій половині 50-х років XX століття костел зазнав деякої реконструкції: верхні частини фасадів розібрали, влаштували плоске перекриття нижче склепінь, до нави з півночі добудували господарські приміщення. В середині 60-х років XX століття був знищений кам’яний декор фасадів та решта опорядження інтер’єру.
Храм повернуто Римо-католицькій парафії у 1990 році. З того часу почалася відбудова костелу, що завершилася у 1999 році. Фасади отримали нове опорядження, а південна каплиця була відновлена. Деякі елементи інтер’єру знайшлися в місцевій церкві (лави, фрагменти головного вівтаря, ін.), потрапили до костелу деякі старовинні предмети з ближніх святинь (частина з них використано в декорації храму), а в 1994 році з Богушиць повернулася ікона Матері Божої Ченстоховської. Але, зважаючи на те, що з довоєнного інтер’єру нічого не залишилося на місці, внутрішній декор залишається досить скромним.
