Ще до початку Другої світової війни в Радянському Союзі добре розуміли необхідність створення важкого танка з протиснарядним бронюванням, що був потрібен для прориву фронту та подолання укріплених районів. Такими стали танки серії КВ, названої на честь народного комісара оборони Климента Ворошилова. Перший із них пройшов випробування безпосередньо в бойових умовах під час радянсько-фінляндської війни і був узятий на озброєння в грудні 1939 року. Але модифікації КВ мали ряд недоліків, найсуттєвіший із яких полягав у ненадійності трансмісії. Тому під час Другої світової війни вони були витіснені серією танків ЙС, що отримала назву на честь голови радянської держави Йосипа Сталіна, який після початку німецько-радянської війни очолив Народний комісаріат оборони.
Танки КВ та ЙС розроблялися за активної участі уродженця Полтавщини, тричі Героя Соціалістичної Праці Миколи Духова, матеріали якого представлені в експозиції музею. Пізніше він зробив свій значний внесок у розробку ядерної та термоядерної зброї.
Танки серії ЙС стали своєрідною відповіддю радянської сторони німецькій на її доволі успішне застосування «Тигрів» та «Пантер». Глибоке розуміння їх необхідності прийшло під час Курської битви в 1943 році, після якої Червона армія перейшла в широкомасштабний наступ, основною формою якого став прорив.
ЙС-1 не зміг цілком задовольнити вимог, висунутих у боротьбі проти важких танків ворога. В першу чергу він не мав достатньої потужності зброї та належного бронювання. Також виникав ряд технічних проблем пов’язаних з конструкцією машини. Це з'ясувалося під час Корсунь-Шевченківської битви, що відбулася на початку 1944 року. Тому надалі пальма першості трималася за удосконаленим ЙС-2. Його основним озброєнням була 122-міліметрова танкова гармата зразка 1943 року, що отримала індекс Д-25Т. Крім неї, танк був оснащений трьома танковими кулеметами системи Дегтярьова зразка 1929 року з калібром 7,62 мм, які могли досить просто зніматись і використовуватись екіпажом, що нараховував чотирьох бійців. Від початку 1945 року у процесі виробництва ЙС-2 почали розміщати крупнокаліберний кулемет Дегтярьова – Шпагіна зразка 1938 року.
Танк ЙС-2 міг рухатися по шосе зі швидкістю до тридцяти семи кілометрів на годину і до п'ятнадцяти кілометрів на годину по пересічній місцевості та мав вагу сорок шість тонн. Якщо проводити порівняння з його головними опонентами, то слід сказати, що німецький танк «Пантера» важив майже стільки ж, а «Тигр» – на 10 тонн більше. При цьому радянський панцерник мав потужніше бронювання, яке сягало до 120 міліметрів, але поступався у скорострільності, тому був більш ефективний не як винищувач танків, а скоріше як успішний штурмовик, зокрема, активно використовувався у цій якості під час боїв за Берлін.
По завершенні Другої світової війни не раз застосовувався під час локальних конфліктів. У другій половині 1950-х років наявні в Радянському Союзі ЙС-2 пройшли капітальний ремонт і модернізацію. Після чого ці машини під індексом ЙС-2М стояли на озброєнні до першої половини 1990-х років.
